У період між 1351 та 1360 роками великий князь литовський Ольгерд витісняє з Київщини татар Золотої Орди і приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. За правління Ольгерда староукраїнська мова стає офіційною мовою литовсько-руської держави.
За офіційною версією поселення вперше згадується у 1545 р. як село Олександропіль, назване на честь власника — князя, руського шляхтича Олександра Пронського гербу Погоня Руська. Однак наразі не вдається віднайти джерела цієї згадки. Натомість є інше джерело — це люстрація земель київського замку 1581 року, де в реєстрі збору податків є запис: «Від його милості князя Александра Прунського, стольника Великого князівства Литовського, старости луцького, маєтку його милості з Режан (Рижан) та з присілків до нього належачих: спочатку з Режан осідлих 15, загородників 3 по 6 грошів, села Горошковичів осідлих 3, загородника 1 по 6 грошів, Солідарів (Солодирів) осідлих 8 дає в сумі 29 флоринів 1 грош» і так далі. Цей запис говорить нам зокрема про те, що у 1581 році село, що належало Олександрові Пронському, ще не називається Олександропіль, а має назву Горошковичі, а відтак назва Горошковичі є першою історичною назвою Хорошева. Це також дозволяє зробити висновок, що Олександрополем село назване після 1581 року, цим періодом 1581—1607 рр. і варто датувати згадку про існування села в 1545 році. Патронімічний суфікс -ович- у назві села свідчить, що ойконім Горошковичі походить від патроніма Горошкович утвореного від антропоніма старійшини роду Хорошка. Хорош, Хорошко — язичницьке слов’янське побажальне ім’я. Варто також зазначити, що боярський рід Горошковичів з місцевої родової української шляхти, вони ж Хорошковичі і Горошкевичі, мешкав у цей час (XVI ст.) в київській землі, зокрема в замковому селі Києва Демидівці в 1552 році. Такі родові села, як Горошковичі, так звані околиці, пізніше називали селами околичної шляхти з тією тільки відмінністю, що в Горошках околична шляхта не збереглася (пор. Недаш > Недашковичі, Недашківські нащадки Недаша > село Недашки; Хорош, Хорошко > Хорошковичі, Горошковичі > село Горошки). Дослідники визначають роки життя Олександра Пронського як бл.1550 — бл.1595. З історичних фактів випливає також те, що доля Горошковичів у XVI сторіччі була тісно пов’язана з історією сусідніх Рижан (історичні варіанти назви селища: Грежань, Грезань, Гризини, Резань або Грижани), оскільки Горошковичі в ті часи входять до складу волості з центром у Грижанах, а отже їм підпорядковуються. Таким чином історію Грижанської волості XVI сторіччя, яка входила до складу Житомирського повіту Київського воєводства Великого Князівства Литовського, можна розглядати як історію Горошковичів періоду як до першої згадки 1545 року, коли поселення, правдоподібно, існувало, так і після неї.
В 1917 році місто входить до складу Української Народної Республіки.
У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами району пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань місто надовго окуповане більшовиками.
1921 року — Кутузове перейменовують у Володарськ (на честь відомого діяча більшовицької партії В.Володарського (Мойсея Гольдштейна), вбитого у 1918 р.), а в 1927 році — на Володарськ-Волинський.
1928 року — радянською владою було закрито обидві синагоги.
У період тимчасової німецької окупації від 14 серпня 1941 року містечку було повернуто історичну назву Горошки.
4 лютого 2016 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів», відповідно до якої селище міського типу Володарськ-Волинський Володарсько-Волинського району перейменоване на селище міського типу Хорошів.
